Володимир Сосюра

«Ні, не забув Сосюру рідний край! Співця Донбасу, що любив Лисиче…»
А. Проневич

Володимир Миколайович Сосюра – український письменник, поет, один з найщиріших ліриків XX століття. Учасник громадянської і ІІ Світової війни. Лауреат Державної премії СРСР (1948) і Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1963). Нагороджений: орденами Леніна (1948), «Знак Пошани» (1939), «Червоного Прапора» (1943) та іншими.

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцево (нині Донецької області). Мати поета – Антоніна Дмитрівна Локотош, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і дітьми, яких у родині було восьмеро. Батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою і непосидющою, змінив багато професій, вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем.
Невдовзі після народження Володимира родина Сосюр переїжджає до селища Третя Рота (нині – Верхнє, що входить до міста Лисичанська на Луганщині), де й минають дитячі роки поета. Були вони голодні й безпритульні – у пошуках постійного даху над головою родина зривається з місця на місце, аж по багатьох переїздах оселяється у старій хворостянці над берегом Дінця.
sos1Тут в єдиній кімнатці туляться восьмеро дітей і батьки. Саме цей шахтарський край назавжди увійде в лірику Сосюри ясними зорями і тихим Дінцем, заводськими димами і тяжкою працею, першими захопленнями, якоюсь особливою прямотою оцінок і жагою буття.
В одинадцять років Сосюра йде працювати – до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурається випадкових заробітків.
У 1911 році вступає до міністерського двокласного училища в селі Третя Рота. Обдарований блискучою пам’яттю й допитливим розумом, швидко стає одним із кращих учнів, захоплюється співами й художньою літературою.
Свої перші, ще напівдитячі поетичні спроби російською мовою Володимир Сосюра відносить до 1914 року. Всі ці рукописні вірші на традиційні мотиви тогочасної лірики, в тому числі й релігійні, безслідно згинуть у роки Першої світової війни.
1_volodymyr_sosiura_ava_03 (1)У 1914 році Володимир Сосюра вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища на станції Яма Північно-Донецької залізниці. 1915 року смерть батька змушує його залишити навчання й повернутися на содовий завод, цього разу учнем маркшейдерського бюро. Та нужденні учнівські заробітки не могли зарадити родинній скруті, майбутнє залежало від здобуття спеціальної освіти. Долаючи всілякі труднощі, завдяки власній енергії та сторонній підтримці восени 1916 року Сосюра повертається до сільськогосподарського училища, аби пробути тут до буремної осені 1918 року.
Тут у 1916 – 1917 роках він пише вірші, які вперше публікуються в бахмутській “Народной газете” та лисичанських газетах “Голос рабочего” і “Голос труда”.
Восени 1918р. – боєць повстанської робітничої дружини Донецького содового заводу. Потім був мобілізований в 3-й гайдамацький полк. Подальша служба проходила в рядах Червоної Армії. У 1920р. вступив в партію більшовиків.
У 1925р. закінчив робітфак Харківського інституту народної освіти. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт» та ін. В 1934р. стає членом Спілки письменників СРСР.
2_volodymyr_sosiura_ava_01Перша поетична збірка «Вірші» вийшла в 1921р. До першої поезії В.Сосюри відносяться збірники «Залізниця» (1924), «Сьогодні» (1925), «Юність» (1927), «Дніпрельстан» (1930), поеми «Червона зима» (1921), «Мазепа» (1926 , повна версія надрукована в 1988р.) За свою творчу роботу в 1924р. стає Ленінським стипендіатом.
У роки ІІ Світової війни був військовим кореспондентом, в складі письменницьких агітбригад виступає перед населенням. У 1944р. був написаний один з найвідоміших і знакових в житті поета віршів – вірш «Любіть Україну».
У повоєнні роки видані збірники «Щоб сади шуміли» (1947, відзначений Сталінською премією в 1948г.), «Ластівки на сонці» (1960), «Щастя сім’ї Трудової» (1962, обидві книги відзначені Державною Шевченківською премією в 1963г.) , «Так ніхто не кохав» (1960), «Осінні мелодії» (1963) і ін. Написав автобіографічний роман «Третя Рота» (виданий в 1988 р.), поеми «Махно», «Канн», «Розстріляне безсмертя» та ін.
У світ вийшло більше 50-ти його книг, в тому числі в Болгарії, Польщі, Канаді. Його твори перекладені на багато мов світу. Останні роки свого життя В. Сосюра провів у м.Києві.
Помер 8 січня 1965р. в Конча-Заспі. Похований на Байковому кладовищі.

Рідному Лисичанську, Третій Роті, В.Сосюра присвятив багато натхненних рядків, пройнятих щирою любов’ю до рідного краю.
«Лисиче над Дінцем… де висне дим заводу,
музика у садку та потяг в сім годин…
Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту…
Про вас мої пісні під сивий біг хвилин…»
(В. Сосюра)
sos12Лисичани шанують пам’ять про великого земляка. У нашому місті широко святкувалися 100 і 110 – річні ювілеї від дня народження В.М. Сосюри, на яких був присутній син поета – Володимир Володимирович Сосюра. У місті один з палаців культури названий його ім’ям, відкрито музей поета (р-н скляного заводу), неподалік від музею, в сквері стоїть пам’ятник В. Сосюра. Він був відкритий 10 листопада 1966р. – поет, увічнений в граніті Луганським скульптором Н.П.Овчаренко.

Використані джерела:
Офіційний сайт Лисичанської ЦБС (архів)
Життєвий шлях Володимира Сосюри

З творчим здобутком В. Сосюри можете ознайомитися в секторі краєзнавчої літератури центральної бібліотеки:
Сосюра В.М. Твори: в 4-х т.1: Поезії 1916 – 1930/Упоряд. В.В. Сосюра.Передм. Б.Олійника – К.:Дніпро,1986 – 381с.
Сосюра В.М. Твори: в 4-х т.2: Поезії 1931- 1940/ Упоряд. В.В. Сосюра. – К.:Дніпро,1986 – 373 с.
Сосюра В.М. Твори: в 4-х т.3: Поезії 1941- 1955/ Упоряд. В.В. Сосюра. – К.:Дніпро,1987 – 398 с.
Сосюра В.М. Твори: в 4-х т.4: Поезії 1956-1964/ Упоряд. В.В. Сосюра. – К.:Дніпро,1987 – 414 с.
Сосюра В. Донеччина моя!:Поезії. /пер. с рус. Ред.С.М. Литвин. К.: «Дніпро»,1965. 726 с.
Сосюра В. Вітчизну, як сонце, любіть!:вірші. / пер. с рус. Ред. В.А. Малишко. К.: «Веселка»,1969. 62с.
Сосюра В. Избранное. Пер. с укр. / сост. и ред. пер. Б. Турганова. Предисл. Б. Олейника. М., «Худож. лит»,1978. 429с.
Сосюра В. Избранное. Пер. с укр. /сост. и ред. пер. Б. Турганова. Предисл. Б. Олейника. М., «Худож. лит»,1978. 429с.
Сосюра В. М. Червона зима:Вірші; Поеми / Упоряд. Ю.Бурляй;Іл. Худож.В. Савадова.- К.:«Дніпро»,1982.- 134с.,іл.
Сосюра В. Червона зима:Поезії/ Упоряд. В.Ф. Моренець;Іл. Худож. Н.А. Данченко.- К.:«Дніпро»,1987.- 183 с.,іл.
Сосюра В. Крылья:Стихотворения и поэмы: Пер.с укр./ Вступ. Статья С. Тельнюка; Сост.В.Сосюры.- М.:Худож. Лит.,1988.- 302с.
Сосюра В. Третя Рота:Роман/ Упоряд. тексту, авт. Післямови та допов. приміт. С. Гальченко. – К.:«Укр. письменник»,1997.- 351с.
Сосюра В. Розстріляне безсмертя:Вірші та поеми. – К.: Укр. письменник, 2001.- 319 с.
Сосюра В. М. Мазепа:Поема. Лірика. – К.:Дніпро,2001.- 221с. (Бібліотека школяра)
Сосюра В.М. Всім серцем любіть Україну…:Вибр.твори / Вступ.слово С.А. Гальченка. – К.:Криниця,2003.- 608с.:порт.-(Сер. «Бібліотека Шевченківського комітету»)